Що передбачає превентивне виховання дитини? Переваги подібного підходу до формування особистості. Ключові цілі превентивного виховання. Завдання педагогів. Роль батьків і правила виховання в сім’ї.

Експерти та лідери думок

Найближчі події

Переглянути ще Переглянути ще

Превентивне виховання дитини: особливості та нюанси

«Нам всім є, про що поділитися з психологом». І це справді так. Але що, якщо можна мінімізувати кількість життєвих «травм», обравши правильну тактику виховання дітей? Особистість формується в дитинстві. Батьки впливають на те, яким дорослим стане сьогоднішній малюк. А основні похибки трапляються через неправильно обрані орієнтири.

Виховання: наука чи вдача

Не буває однакових сімей. В кожній родині є свої правила та методи виховання. Немає й одного вірного сценарію виховання дитини, адже маленька особистість народжуються зі своїм темпераментом. Але від впливу дорослих, їх тактики взаємодії з маленькою людиною, залежить рівень її життя в майбутньому. Задача дорослих виховати адекватну та щасливу особистість.

Вихованню треба вчитись. Це далеко не інтуїтивний процес чи вплив долі. Батькам потрібно покращувати навичку щоденно, шукаючи різні методики в сучасних книжках, семінарах дитячих психологів або навчаючись на прикладі, своїх та чужих помилок. 

Виховання – це допомога особистості сформуватися, а не спосіб отримати «гарну дитину», яка не заважає дорослим і завжди виконує їх побажання. 

Зручних дітей виховували у радянські часи, заради отримання зручних дорослих. Такі установи суперечать сучасному світу, де кожен прагне щасливого, а не просто стабільного життя.

Сучасні методики виховання

На пострадянському просторі багато сучасних батьків дотримуються звичних орієнтирів, які отримали в дитинстві. Однак тоді не придавали значення особистості, а про довготривалі наслідки виховання ніхто не думав. Психологія була псевдонаукою.

З розвитком суспільства все змінюється, батьки знаходяться в пошуках альтернатив радянському вихованню. Воно було націлено на формування зручної нації, яка ставить “Вітчизну” владу чи суспільство вище за себе. Тоді не було прийнято бажати успіху, професійного розвитку. Сіра стабільність вважалася кращим, що може бути. Зараз навпаки, особистість виходить на перший план.

Систем виховання існує безліч. Але деякі з них заслуговують особливої уваги через ефективність та розповсюдженість.

  • Педагогіка Марії Монтессорі 

Основний принцип – свобода та самостійність дитини.  Допомагає підготувати дитину до дорослого життя у всіх його аспектах через довіру. Даючи дитині вибір та право на помилку, батьки наче кажуть, що довіряють та підтримують малечу завжди. Методика Монтессорі спрямована на формування самостійної особистості та розвиток її вроджених талантів. Ключова думка – повага до дитини, її меж, бажань та почуттів.

  • Методика Глена Домана 

Популярні картки Домана – це не лише про навчання. Методика дуже широка, і може використовуватися у вихованні. Її ціль всебічний розвиток, де батьки не глядачі, а вчителі. Доман наголошує, що варто виховувати дитину з народження, приділяючи увагу не тільки розумовому, а й фізичному розвитку. Важливо не критикувати малечу, а закріплювати його досягнення щирою похвалою.

  • Методика Нікітиних 

Полягає в мінімізації опіки та будь-яких покарань, та наголошує на важливості щоденної демонстрації любові. На думку сімейної пари, тільки так можна виховати впевнену особистість, яка не залежить від оцінки оточення.

Кожна із представлених методик має свої сильні і слабкі сторони. В цьому полягає основна проблема сучасного виховання. Батьки часто повністю довіряють одній методиці, не враховуючи її недоліки та особливості власної дитини. Обираючи методику для свого сина чи доньки, варто чесно оцінити, чи підходить вона нащадку. Кращим вибором стане розумне комбінування різних підходів.

Різниця поколінь: чому старі методи не підходять

Зі зміною світу, змінюються і люди. Ігнорування нових тенденцій – серйозна похибка батьків. Раніше виховання базувалось на негативному чи позитивному підкріпленні, бажаної поведінки. Метод «батога та пряника» використовувався в кожній сім’ї, а вид підкріплення змінювався від настрою дорослих. Одна й та сама поведінка могла трактуватися по-різному, в залежності від атмосфери вдома, чи ресурсу батьків. Сучасні психологи рекомендують дотримуватися однієї лінії, та встановлювати незламні правила. Якщо брехати погано, то це завжди так, попри контекст.

Головний вплив на малечу здійснюють відносини в сім’ї, особливо між мамою та татом. Адже копіювання дорослих один із важливих етапів дорослішання. Слова не впливають на дітей з такою силою, як дії та власний приклад. Але це не привід зовсім відмовитися від виховання. Сучасні психологи та педагоги, радять орієнтуватися на певні тези:

  1. Менше покарань, більше позитивної уваги. Не потрібно концентруватися на невдачах дитини, краще приділити увагу її сильним сторонам.
  2. Не очікуйте від малечі того, що вона не здатна дати. Важко змусити активну дитину, яка не може всидіти на одному місці довгий час, грати на арфі.
  3. «Ні» – не аргумент. Заборони повинні пояснюватися, і бути логічними. Якщо «ні» можна змінити на «так» без шкоди, то змінюйте. Чим більше заборон, тим більш неслухняна дитина. Повинно бути чітке коло заборон, порушувати які ніколи не можна.
  4. Не застосувати фізичне покарання, крик чи повне ігнорування дитини. Потрібно пояснювати наслідки вчинків, а не просто відчитувати чи карати. Люди не народжуються з розумінням того, що добре, що погано.
  5. Відмовтесь від критики та порівнянь. Вчіться помічати успіхи власної дитини, а не чужих нащадків. Порівняння болюче для будь-якої людини, 3 їй роки чи 60.
  6. Поважайте дитину. Дозвольте  обирати іграшки, одяг чи вид занять. Малеча не повинна займатися тим, що подобається дорослим. Її почуття, бажання та емоції важливі, не знецінюйте їх.
  7. Розмовляйте. Тільки так можна зрозуміти маленьку особистість, та навчитись жити без конфліктів. Крім того, це чудова практика для малечі для тренування емоційного інтелекту.

Батьки повинні бути послідовні у своїх діях, та підтримуватися одного орієнтиру. Якщо мати забороняє сину дивитись весь день мультики, то батько повинен тримати таку саму лінію.

Виховання – це важкий довготривалий процес, до якого треба бути готовим фізично та морально. Психологи рекомендують почати вчитися науці виховання самостійної, впевненої в собі особистості, ще в процесі підготовки до вагітності, чи коли стала відома новина про поповнення.