Що таке характер людини? Як формується особистість? Що таке темперамент і які у нього різновиди? Опис 4-х типів темпераменту. Відмінності між інтровертами та екстравертами. Необхідність в характері з точки зору еволюції.

Експерти та лідери думок

Найближчі події

Переглянути ще Переглянути ще

Риси характеру людини: різновиди та особливості

Чому одним людям легко йти по життю зі своїм характером, а інші ніби б’ються головою у стіну? Як удається одним уживатися навіть із крокодилами, а інші постійно з усіма сваряться? Справа в характері! А чи можливо його відкоригувати?

Найбільш безнадійна справа на світі – намагатися точно визначити характер людини.

Кожна особистість – це клубок протиріч, а тим більше особистість обдарована.

Теодор Драйзер,

американський письменник і громадський діяч

Про характер написано тисячі наукових робіт і книг, знято сотні фільмів про те, як люди, про яких кажуть «людина з характером», перемагали труднощі та знаходили вихід із безвихідних ситуацій. Майк Тайсон, відомий боксер, як-то сказав: «Якщо ти піднімаєшся після падіння, це не фізика, а характер». Хтось встає після того, як впав, а хтось здається – і програє бій. Або ціле життя.

Що таке характер, і як він формується?

У перекладі з грецької слово характер – це прикмета, відмітний знак. У кожного риси характеру й набір психічних властивостей індивідуальний, і це визначає, як особистість поводиться з іншими, як ставиться до себе, до навколишнього світу, до свого покликання.

Дуже впливає на людину виховання і середовище, в якому вона росте. Згадаймо Мауглі – хлопчика, якого виховувала вовча зграя. Він виріс спритним, безстрашним, витривалим – як вовк. Але у його «батьків» вистачило мудрості не зламати в ньому людину – справедливу, готову кинутися на захист слабкого і здатну очолити своє оточення, розумно їм керуючи.

Виходить, що за формування рис характеру людини в ніжному віці несуть відповідальність дорослі. Їх перше завдання – прищепити дитині принципи, за якими живе суспільство, і навчити жити відповідно до них.

Добре, якщо батьки й вихователі в дитячому садку – люди високоморальні, які живуть гідно. Та й вони не застраховані від того, що дитина не прийме їх науку і буде жити як хоче. І ще складніше, якщо виховують дітей ті, кого краще б не допускати до дітей.

Друге завдання дорослих – помітити в дитині гідності та розвивати їх, а також побачити недоліки й намагатися їх виправити.

Як допомогти дитині звести на мінімум негативні риси характеру

  • Для початку розберіться, дійсно це пробіл у вихованні або щось інше.

Припустимо, малюк обманює. А це може виявитися плодами бурхливої ​​фантазії і привести його до написання фантастичних творів. Або дитина бере чуже. Чому? Хоче і собі таке? Але їй подобається сам процес, а потім про взяту річ вона забуває. Тут потрібно домогтися розуміння, що брати чуже не можна.

  • Не можна ставити в приклад інших дітей і порівнювати дитину з ними. Це найгірший метод роботи над характером і перший для розвитку низької самооцінки і агресії по відношенню до інших.
  • Найкраща освіта – коли батьки виховують себе, а дитина дивиться на них і робить все, як вони. Культурно спілкуються між собою, говорять по душам, сміються, разом гуляють… У такій обстановці виростають повноцінні особистості.

Три характери або один?

У кожної людини три характери: який їй приписують,

який вона сама собі приписує і який є насправді.

Альфонс Жан Карр,

французький письменник і публіцист

В цитаті дуже влучно підмічено, що майже завжди ми граємо три ролі замість того, щоб просто бути собою.

Характер, який нам приписують

Дивлячись із боку, не знаючи людину близько, можна сприйняти її поведінку й манери так, як це не властиво цій людині.

Він зосереджений, стиснув губи, не посміхається – значить злий.

Дівчина легко спілкується і з жінками, і з чоловіками, весела, без комплексів – розпусниця.

Чоловік підвіз співробітницю по дорозі додому – бабій.

Не підвіз – індик надутий.

Жінка будує кар’єру, а дітей в садок водить чоловік – бездушна кар’єристка.

І так далі…

Іноді ці ярлики настільки приростають до людей, що їм важко позбутися нав’язаної іншими думки про себе.

Характер, який людина приписує сама собі

Як же нам хочеться виглядати в чужих очах краще, ніж ми є! І ми намагаємося… 

«Хороша господиня» вже ненавидить мити підлогу, закатувати банки на зиму, готувати щодня перше, друге і компот – але ж тримати марку потрібно!

«Кращий працівник» мріє піти додому раніше, але перед ним ще гори справ.

«Бізнесмен століття» працює вдень і вночі, у нього в житті тільки робота – і ціною цього може стати втрата сім’ї і взагалі сенсу життя.

Навіщо ми надягаємо маски тих, ким не є? Щоб сподобатися іншим? Якщо так, то даремно: ти не долар, щоб усім подобатися.

Справжній я

Найщасливіші люди ті, хто вміє завжди бути собою. Не грати ролі, не здаватися кимось іншим – бути! Спрощуються всі відносини: із близькими, з колегами, із собою, зі світом. Одна роль – один і той же текст, і нічого не переплутаєш.

Чи потрібно говорити, який варіант із трьох кращий?

Чи можна змінити характер дорослої людини?

Однозначно ні! Міняти чи не міняти себе може тільки сама людина!

Є такий важка, але цікава справа – саморозвиток. Воно під силу зрілим особистостям, які здатні проаналізувати себе й помітити те, що потребує корекції. Це може бути недисциплінованість, звичка запізнюватися, відкладати справи на потім, метушливість, постійні переживання… І немає межі вдосконаленню себе як особистості. Пропрацювавши свої слабкі сторони, розвиваючи сильні, ти відчуваєш, що повага до самого себе зростає!

Помилка цілих поколінь жінок – думка про те, що можна вийти заміж і перевиховати чоловіка «під себе», зробити його зручним у користуванні!

Помилка чоловіків – вважати, що ідеальна жінка існує, а іншої йому не потрібно.

Помилка дітей – думати, що їм попалися не ті батьки. А батьків – що їхні діти гірше сусідських.

Люди, ми всі різні! І вищий пілотаж відносин один з одним – приймати людину такою, якою вона є. Чи не судити, не змінювати, бачити її плюси й мінуси, але дивитися на мінуси в перевернутий бінокль. А найкращі риси характеру розглядати при багаторазовому збільшенні.