Сертифікат 50 грн бонусом при купівлі квітків на івенти МамаМожет
Подарунки від “Мама Может” – івент-агенства для молодих мам разом з дітками. Бронюйте квітки на події у Києві від нашого партнера!
«Ми – те, у що ми віримо»
Опра
Коли дорослішаємо, нам усе більше хочеться доторкнутись до загадок світу. Та почати досліджувати його по-справжньому, з відкритими очима, можливо тільки тоді, як вдалося хоча б наполовину пізнати себе.
Хто я? Яке моє призначення? Який сенс мого існування?
Та чи з цих питань до себе варто розпочинати шлях самопізнання? Адже, перед тим, як побудувати стосунки зі світом та віднайти своє місце в ньому, краще розпочати з того, щоб побудувати чесні відкриті стосунки із самим собою.
І тут варто почати з простого:
Що я зараз відчуваю й чому?
Що мене частіше за все засмучує? І головне, чому?
Запитання до себе – найбільш дієвий шлях до самопізнання. Та от де та точка відліку, після якої ти починаєш шукати в собі новий зміст?
Людська сутність – унікальна
Разом з тим, якщо узагальнити, то приблизно в 28-32 роки настає період, коли ми поглядаємо на свої здобутки, наче обертаючись і роздивляючись своє життя зі сторони. У когось все окей і це дуже надихає, адже людина, яка відчуває свою цілісність у всіх сферах життя, завжди наділена якоюсь надзвичайною енергетикою. Але, якщо таке відчуття одразу не приходить?
І начебто з тобою теж все окей: ти все життя намагався бути хорошою людиною, робив усе правильно, як тебе вчили батьки та у школі, стежив за наслідками своїх дій, щоб не завдавати незручностей оточуючим, приймав думку та рішення старших і більш досвідчених, твердо впевнений у тому, що є «добре», а що – «погано»… Цей перелік може бути нескінченним. Та от якщо по-чесному: ти відчув справжнє задоволення, роблячи все правильно та відповідно до набутого розуміння перебігу життєвих першопричин?
Частіше за все дуже виразно хочеться вигукнути: “Так”. Спробуй відчути, чи є якоюсь мірою в цьому «так» надрив або відчуття, що ти маєш довести свою правоту, привівши раціональні аргументи. Мовляв, я – успішний, всього досяг самостійно, здобув визнання, статок, повагу, навіть, створив сім’ю. Тоді поглибимо суть питання. А чи почуваєш ти себе при цьому щасливим і задоволеним? Чи є при цьому відчуття внутрішнього спокою? І тут може прийти розуміння, що ти маєш бути щасливим при цьому розкладі, обов’язково маєш бути, але все ж таки це не зовсім так.
Людина – це результат мислення, дій, ставлення до світу
Кажуть, що у кожної людини – своя доля. З іншого боку кажуть, що кожен із нас “кує” самостійно своє щастя, все в наших руках. І де ж тут істина? А вона набагато глибше, адже кожна окрема людина – це результат мислення, дій, ставлення до світу багатьох поколінь: мами, тата, їх батьків, близького оточення, шкільних товаришів, вчителів та просто начебто випадкових людей, що так чи інакше доторкнулись до вас своїм словом чи ділом.
Із самого народження існує міцний зв’язок із нашими батьками, через яких ми пізнаємо світ. Ти, як та губка, що вбирає в себе інформацію та знання, формуєш причинно-наслідкові зв’язки, ростеш та частіше за все переймаєш на себе стратегії поведінки та світосприйняття свого найближчого оточення. І шар за шаром тебе наче огортають переконання, що є основою підсвідомих програм, і саме вони частіше за все керують нашими думками та діями.
Звучить трішки містично? Але, давай все ж таки хоча б на хвилину уявімо, що таке можливо.
До прикладу – притча
Якось дівчина запросила в гості свого друга на вечерю. Він прийшов завчасно й застав, як вона готує м’ясо. Дівчина соковитий шматок розрізала так, що він став схожий на квадрат. Хлопець спитав, чому вона так робить, адже це дещо незвично. Вона відповіла, що так смачніше. Хлопець не заспокоївся та став розпитувати, чому ж так смачніше. Дівчина замислилась і відповіла, що не знає, чому саме так смачніше, але її мама завжди так робила.
Хлопець був допитливим і запропонував подзвонити мамі й спитати, чому вона так робить. Спочатку мама також відповіла, що так смачніше, але потім сказала, що так її навчила її мама. І от дійшла черга до бабусі. Дівчина подзвонила до неї й запитала, чому вона так готує м’ясо, на що бабуся відповіла: «не знаю, чого ви так готуєте, а в мене сковорідка була такої форми».
Все значно глибше
І якщо б справа була тільки в приготуванні їжі. Та все набагато глибше, адже кожного дня з пелюшок нам розповідали, як – правильно, а як – ні, що треба робити, а що – ні, що це повинно бути так, а це – інакше. До певного часу ти – це накопичена тобою інформація, помножена на досвід та світосприйняття твоїх батьків і близького оточення. Тому й існують різні погляди на життя. Люди іноді, як то кажуть, на одній хвилі й добре розуміють одне одного. А є такі, що наче розмовляють на різних мовах, зовсім не розуміючи, чому ж так. Для когось ти – хороший, а для когось – поганий.
Для того щоб пізнати справжнього себе, ти маєш відділитися від усіх, з ким існує міцний зв’язок. І мова не про самоізоляцію навічно, зовсім ні. Мова про те, щоб зняти з себе не своє, “оголитись”, прийняти себе та жити, виходячи зі своїх власних відчуттів, бажань, міркувань та поглядів.
Наші внутрішні установки живляться доказами
Саме цікаве, що наш розум завжди знаходить потрібні докази, в які ми віримо. В психології це називають дією ретикулярної формації. Це частина головного мозку, яка відповідає за зміцнення нейронних зв’язків між тими рішеннями та їх наслідками, що є для людини звичними та зрозумілими. Це нібито своєрідний фільтр, «інформаційний індикатор», який оберігає мозок від надмірної кількості нової інформації. Тому, все, що нам знайоме та зрозуміле, скоріше попадає у фокус нашої уваги, ніж те, що нове та потребує вивчення з нуля.
Так і з нашою увагою до складових життя.
Ми фокусуємось на тому, що звичне, зрозуміле з дитинства. Тому, по-перше, потрібно прийняти факт, що не всі наші міркування є дійсно нашими. Другий крок – навчитися відслідковувати наші думки та реакцію тіла на них, досліджувати власні відчуття при цьому. Третій – змінювати фокус уваги, адже де наша увага – там наша енергія, і, відповідно, наші дії.
Та для початку, спробуй ставити собі більше питань. Особливо, чому це для мене має саме таке емоційне забарвлення? Питання до себе прокладуть стежку самопізнання та допоможуть прояснити, що саме є фокусом твоєї уваги. Це і стане початком.
Комментарі