Сертифікат 50 грн бонусом при купівлі квітків на івенти МамаМожет
Подарунки від “Мама Может” – івент-агенства для молодих мам разом з дітками. Бронюйте квітки на події у Києві від нашого партнера!
Про 2022 рік обов’язково напишуть у підручниках з історії в усьому світі. Сучасне суспільство довгий час жило в пришвидшеному ритмі й це стало нормою. Ми біжимо на роботу, потім звідти, вирішуємо особисті справи, підтримуємо комунікацію з багатьма людьми, відпочиваємо, подорожуємо. Більшість із цих речей у нашому житті є досить звичними.
Зі звичками ми не ведемо внутрішніх діалогів та не витрачаємо багато енергії на прийняття рішень, просто робимо на автоматі. Та коли нас обмежують і позбавляють можливості жити, як завжди, вивільняється більше енергії, адже нам потрібно якось реагувати і для цього приймати нові рішення.
Існує велика різниця між свідомим вибором та неконтрольованими раптовими обставинами. Боятися висоти, але вирішити подивитися страху в очі й залізти на величезну гірку та проїхати з відчуттям вільного падіння. Або відчути страх за себе та близьких без змоги впливати на неочікувані події світового масштабу, які його спровокували – зовсім різні речі.
Реакція на страх – наш власний вибір
Ми не обирали його, страх виник попри нашу волю. А от реакція на нього – це вже був наш власний вибір.
Для когось страх є рушійною силою до дій, адже він викликає значний дискомфорт і людина починає робити все можливе, щоб повернути для себе відчутний рівень стабільності. Когось, навпаки, страх може повністю паралізувати. Активність стає дуже пригніченою і людина не може зорієнтуватися та почати діяти, щоб стабілізувати свій стан. Тож, період адаптації кожен пройшов по-своєму.
Одна частина суспільства намагалася втримати важелі контролю, інша – поглинута впливом ЗМІ та іншими джерелами інформації, швидко розхитала свій рівень тривожності.
Іноді нам легше переживати страх, коли відчуваємо себе продуктивними, залученими до якогось конкретного процесу, нехай і елементарного. Наприклад, прибирання, коли є змога навести лад у своєму просторі.
Лад навколо – лад в голові. Видалення старих файлів і повторів фото в комп’ютері та інших гаджетах також може мати для когось заспокійливий ефект, даючи усвідомлення контролю над процесом. Але важливо зберегти баланс, тож не варто перегинати палицю, коли відчуття неефективності поглинає та змушує включати режим «за тиждень зроблю те, на що і року не вистачило».
Втеча від реальності
Інша сторона медалі – втеча від реальності. Якщо людина під впливом страху закривається від ситуації, що склалася, та шукає спасіння в «інших світах», відбувається «залипання» у спотвореному режимі кривого дзеркала. І ми вже на можемо відірватися від чергового научпоп-фільму або передивляємось нескінченні прогнози експертів, практиків та теоретиків.
Не встигли озирнутися, як вже поглинуті теорією всесвітньої змови, вивчаємо на Ютубі відео-розслідування, переглядаємо день за днем соціальні мережі політиків та знаменитостей і безумовно знаходимо підтвердження щодо їх причетності до таємних спільнот. І от уже який день ми живемо наче в новому романі Дена Брауна про містичні масонські таємниці.
Втеча від реальності більш характерна для тих, хто і так кожного дня намагався втекти від себе, якщо вже існувало відчуття, що в житті щось пішло не так. Різкі зупинки темпу життя змушують відчути незадоволення собою, яке пригнічувалось режимом, великими швидкостями та подвійним навантаженням.
Беручи на себе все більше і більше, при цьому відчуваючи себе продуктивними, ми втікаємо від протилежного, а саме – відчуття, що ми не досить ефективні, не досить стараємось, що можна все робити краще, швидше, з більш високими результатами. Тож, для таких людей сповільнення звичного темпу могло стати джерелом тривоги, і як результат – втрата довіри до себе та світу.
Об'єктивні варіанти відновлення балансу
Перш за все, варто пам’ятати, що людина може адаптуватися до багатьох змін. Навіть після значних потрясінь з часом настає момент, коли рівень звичного самопочуття відновлюється до початкової позначки. Отже, рано чи пізно, у більшості настає момент прийняття думки, що як було раніше, найближчим часом точно не буде. І для того, щоб знайти мотивацію до майбутнього розвитку, потрібно згадати, що коли розум заспокоюється та приймає існуючу ситуацію, в голові наче розвидняється і ми можемо почати шукати для себе варіанти.
Відразу хочеться нагадати про позитивне мислення. І це не про рожеві окуляри та підвищений рівень пофігізму до всього. Це про те, що подивившись під іншим кутом, завжди можна знайти відповідь на питання: «що дає мені корисного дана ситуація».
Можна спробувати віднайти власні сенси в період вимушеної паузи. Наприклад, у справах, що були залишені на потім: читати відкладені книжки, відновити/розпочати вивчення іноземної мови за допомогою численних додатків або онлайн-курсів, приділити увагу своєму хобі, на яке не знаходили сил та часу.
Дуже корисно більше розмовляти з чоловіком/дружиною на теми, на які, можливо, не вистачало мужності або було незручно говорити, взаємодіяти більше з дітьми, приділяючи увагу як веселощам, так і спостерігати за ними зі сторони, розмовляти, відчути, чим вони живуть та які в них реальні потреби й бажання, що їх бентежить та як вони це проявляють.
Надати ситуації нових сенсів можна, якщо більш глибоко зануритись у себе. Можливо, саме час задати собі питання, а чого ж я хочу від життя по-справжньому, або не хочу. Що мене більш за все виснажувало, а що надихало весь цей час. Які я несу звички-тягарі, що п’ють із мене сили, позбавляють бадьорості та радості, а без чого я точно не можу жити повноцінно.
Коли ми особисто надаємо сенс ситуації та її наслідкам, виникає відчуття, що ми керуємо, а не кинуті напризволяще. Сформувати власні погляди на своє майбутнє – це вже привід не відчувати себе цілком залежним від обставин, а план, який допоможе перечекати цю вимушену паузу.
Можливо, настав той час, коли знов треба просто вірити. І мова не про релігію. Ми можемо вірити в себе, у те, що завжди є вихід і треба тільки заспокоїтись та змінити ракурс огляду новоявлених змін. Іноді те, чого ми боїмося найбільше, якраз і є тим, що нам насправді більше за все потрібно пережити.
Комментарі