Сертифікат 50 грн бонусом при купівлі квітків на івенти МамаМожет
Подарунки від “Мама Может” – івент-агенства для молодих мам разом з дітками. Бронюйте квітки на події у Києві від нашого партнера!
Термін “футурошок” ввів у вжиток американський письменник, соціолог та футуролог Елвін Тоффлер. Саме таку назву має його книга, що вийшла 1970 року і стала справжнім бестселером. Тоффлер, один з авторів концепції постіндустріального суспільства. Ще наприкінці ХХ століття передбачив суттєві зміни у психологічних реакціях людини, що викликані прискоренням темпів технологічного і соціального прогресу.
Що таке футурошок?
Цей термін походить від англійського future shock – дослівно шок майбутнього, який відчуває суспільство чи індивід, що змушені адаптуватися до стрімких змін у навколишньому світі. Вперше Тоффлер вжив його у 1965 році для описання того, що відбувається з людьми, які зазнали надто велику кількість змін у надто короткий час, до яких надто швидко приходить майбутнє.
Потрібно розуміти, що йдеться не про шок від усвідомлення майбутніх змін, а про проблеми з пристосуванням до сьогодення – радикальні перетворення навколо людини викликають у неї стрес і дезорієнтацію.
Потрясіння у міжнародних відносинах, війни і катастрофи, виклики, що постають перед нами на професійних теренах і в особистих стосунках – все рухається дуже бурхливо і людина не встигає адаптуватися до різниці між справжньою реальністю і тою реальністю у свідомості, до якої вона звикла.
Складнощі виникають тому, що природа не підготувала людину до світу, який поводить себе як калейдоскоп. Відсутність розміреності, стабільної основи, на яку можна спертися, – викликає тривогу, пригніченість або ірраціональну поведінку.
Для наочності згадайте, як поводить себе на дорозі курка, яка раптом побачила автомобіль і нібито хоче бігти одночасно на всі чотири сторони, або собака, який кидається з гавкітом і біжить за колесами. Їх теж природно не пристосовано до адекватної реакції на великий металевий предмет, що швидко проноситься повз – як світ, який починає здаватися ворожим, незбагненним і непередбачуваним.
Дедалі більший тиск інформаційних потоків, подій і винаходів науки потребує все більшої швидкості адаптації, яка необхідна. Водночас втрату звичних орієнтирів провокують процеси, як технологічного розвитку, так і ті, що відбуваються в суспільно-політичному житті.
Комп’ютери, штучний інтелект, запуск у космос приватної ракети Ілона Маска. Соцмережі, блоги, влоги, месенджери, – деякі речі багатьох з нас продовжують вражати, до деяких ми вже звикли. Але як звикнути, що тепер пропагується те, що раніше засуджувалося. Тепер нормально те, що раніше здавалося неприпустимим. Тепер відзначають інші державні свята. Таких прикладів можна навести безліч, і всі вони призводять до того, що люди починають відчувати себе не в своїй тарілці.
Чи турбуватися про те, що зміни виходять з-під контролю?
Тоффлер писав: “Багато хто з нас відчуває неясне “почуття”, що все відбувається швидше. Лікарі та керівники однаково скаржаться, що не встигають стежити за останніми відкриттями в своїх областях.
Сьогодні практично жодна нарада або конференція не проходять без згадки про “ті виклики, які нам кидають зміни”. Багатьох турбує, що перетворення виходять з-під контролю. Однак не всі поділяють це занепокоєння.
Мільйони людей, немов сновиди, бредуть по життю, як ніби нічого не змінилося з 30-х років і нічого ніколи не зміниться. Живучи, безсумнівно, в один з найбільш хвилюючих періодів в історії людства, вони намагаються відсторонитися від нього, ніби, проігнорувавши, його можна змусити піти. Вони прагнуть до “сепаратного миру”, дипломатичної недоторканності для себе від перетворень”.
У словах, які були сказані 50 років тому, і сьогодні є над чим подумати і дійти певних висновків. Зокрема, про вирішальну різницю між тими, хто відгороджується від змін і страждає від прискорення темпу життя і тими, хто адаптується до нього.
Тоффлер підкреслює, що прискорення темпу життя може виявитися руйнівним і викликати дискомфорт через порушення відчуття “очікуваної тривалості”. Вже з дитячого віку формується знання про хід звичних речей, внутрішнє очікування тривалості подій, процесів або відносин.
Дитина знає, наприклад, що коли тато йде на роботу вранці, це означає, що він не повернеться протягом багатьох годин. Якщо він повертається раніше – щось трапилося, порядок порушився. У поведінці ж дорослої людини практично все, що ми робимо, виходить з певних припущень щодо тривалості. “Ця очікувана тривалість різна в кожному суспільстві, але сприйнята з ранніх років і глибоко укорінена, здригається, коли змінюється темп життя”, – наголошує автор.
Якщо людина не адаптує свої очікування тривалості до цього прискорення, вона страждатиме від внутрішніх конфліктів. Людина ж, яка внутрішньо відчуває принцип прискорення, яка розуміє, що навколишній світ рухається швидше, автоматично компенсує стиснення часу. “В результаті передбачення, що ситуації триватимуть менше часу, таку людину рідше можна застати зненацька, ніж людину, чиї очікування тривалості застигли”, – резюмує соціолог.
Як протистояти тиску швидких змін?
Необхідно зрозуміти, що зміни – це не стільки елемент життя, скільки вони і є саме життя. Ми живемо, коли сприймаємо щось нове, коли міняємо спосіб життя, роботу, створюємо чи рвемо зв’язки з речами, місцями або людьми.
Футурошок наступає в людей, які не бажають сприймати життя таким, яким воно є. Світ завжди змінювався і буде змінюватися й надалі, стабільність у світі – явище скороминуще.
Будьте гнучкими до змін, відкриті для нових ідей і не закривайтеся в уявному світі, де все “було як раніше”. Тоді ви зможете без великих ускладнень вчасно пристосовуватися до стрімких змін і допомагати своїм близьким адаптуватися до існування в наші непрості часи.
Комментарі