Сертифікат 50 грн бонусом при купівлі квітків на івенти МамаМожет
Подарунки від “Мама Может” – івент-агенства для молодих мам разом з дітками. Бронюйте квітки на події у Києві від нашого партнера!
Привіт, ти перфект? Серйозно? Ідеальний, кажеш? Але ж навіть на Сонці є плями! І досконалих людей у природі немає! Даремно стараєшся: тобі до ідеальності 10 000 кроків – схуднути б тобі, перфект!
Приклад звернення обивателя до перфекціоніста.
Як виглядає перфекціонізм?
Цю якість характеру ще називають “синдромом відмінниці” – зауважте, не відмінника: напевно, тому що хлопчиків менше турбує питання ідеальності.
Розпізнати досконалість можна за ознаками, які так чи інакше проявляються у всіх перфекціоністів.
- Прагнення до ідеального виконання будь-яких завдань, щоб ніякий “комар носа не підточив”.
- Виключення навіть можливості зробити помилку. А якщо це сталося – довге й всепоглинаюче почуття провини, стан, як ніби світ розвалився на шматки!
- Є грішок вічно порівнювати себе не із собою вчорашнім і ставати краще, а з іншими людьми – і засмучуватися, що Маша красивіша, а Даша багатша.
- Радикальність за принципом «пан або пропав», наприклад, «Або мій проект буде найкращим, або я звільняюся!»
- При результаті, відмінному від досконалого, перфект вважає всіх винуватими, а себе – приниженим, жертвою, нікчемою… Найгірша його реакція така: «Взагалі нічого не буду робити! Усе одно мене не розуміють і не цінують!»
Звідки беруться перфекціоністи?
Дитинство – час наших маленьких подвигів і поразок, і на тому, як на наші вчинки реагують важливі для нас дорослі, формується наша думка про себе.
Уявіть ситуацію: дівчинка-відмінниця вперше приносить додому погану оцінку. Навіть не погану, а трохи нижче відмінної. Дізнавшись про це, батьки робляться похмурими, засмученими, мовчать весь вечір, а в кожному їхньому погляді видно незадоволення. Якщо така реакція щоразу однакова у схожих ситуаціях, дівчинка розуміє: «Я повинна бути завжди найкращою будь-якою ціною! І тоді мене любитимуть».
Із цього моменту дитинство перетворюється на плацдарм, де дитина бореться зі своїми страхами і недосконалостями, замість того щоб прийняти їх, а разом із ними прийняти право помилятися!
Тільки уявіть, скільки разів життя поставить підніжку цій дівчинці! І вона буде як вміє справлятися з болем і розчаруванням, копирсаючись у своїх проблемах і ділячись ними з подружками або приховуючи… Батьки ж будуть бачити лише пристойний фасад, а що робиться всередині – так і не дізнаються!
Є ще одне джерело прагнення до ідеальності: обіцянки батьків забезпечити дитині фінансово її майбутнє, якщо вона буде такою-то, робити те-то і так-то… Оплата досягнень формує бажання мати більше і більше, а для цього постійно стрибати вище голови.
Які ж причини цього патологічного прагнення до гіпердосконалості?
- Дитина росте під постійним тиском: її зобов’язують бути найкращою/найрозумнішою/найсильнішою, вимагаючи часом неможливого.
- Її рідко хвалять, майже не говорять слів прийняття і любові, зате часто із задоволенням критикують.
- Помилки смакують і пригадують при нагоді. А досягнення стають фоном для розмов про помилки.
- Їй не дають варіантів: або це біле, або чорне, інших відтінків немає. Якщо дитина щось зробила не ідеально – це огидно!
- Постійно у приклад ставиться хтось, до кого дитині важко дотягнутися в досягненнях або у зовнішності.
- Покарання у вигляді мовчазного засудження на все життя отруює психіку і призводить до самокопання і самоосуду.
Плюси перфекціонізму
Головний плюс: свою роботу люди із цією якістю характеру виконують чудово. Вони продумують завдання до дрібниць. Шліфують своє дитя – проект, річ, ескізи, сценарій – до стану, коли їм воно сподобається (що, до речі, буває рідко).
Люди по імені Досконалість дуже відповідальні й можуть просидіти всю ніч, якщо вранці потрібен результат роботи. Не будуть їсти, пити, спати, поки не закінчать свою працю. Тому на них можна покластися, навіть, якщо сказати точніше, сісти на них і їхати, поганяючи.
А ось якщо перфекти займають керівні посади, плюси тут закінчуються. Такий начальник зазвичай допитливий деспот і вимагає від інших бути такими ж досконалими, як він.
Мінуси перфекціонізму
- Знаходження у постійному стресі: адже потрібно бути завжди ідеальним! Працівником, чоловіком/дружиною, батьком/мамою, сином/дочкою.
- Загострена і хвороблива реакція навіть на конструктивну критику: стільки старань, а хтось чимось незадоволений!
- Будь-яка справа ускладнюється і затягується за термінами спробами довести її до супердосконалості.
- Шлях до ідеальності довгий і може витіснити із життя людини саме життя з його маленькими радощами. Ось як, наприклад, розслабитися і насолодитися приходом гостей, якщо ти знаєш, що у тебе на скатертини є пляма! Усі думки будуть тільки про пляму і про те, щоб салатниця, яка закриває собою неідеальне місце, стояла саме там!
- Спілкування з оточуючими перфект сприймає як змагання, а в кожній людині бачить конкурента. У результаті є небезпека з усіма пересваритися і залишитися ідеально одиноким!
Як перевиховатися?
- Прийняти незаперечний факт: ви – не ідеал!
- Дозволити собі помилятися.
- Усунути звичку порівнювати себе з ким-небудь.
- Святкувати свої перемоги і досягнення і поблажливо ставитися до своїх і чужих недоліків.
Щоб бути «відмінником» і при цьому жити довго і бути здоровим, потрібно якісно і працювати, і відпочивати! І повірте: поки ви відпочиваєте, світ точно не розвалиться! А ви наберетеся сил і трохи вгамуєте свого перфекта.
Комментарі